Человек был некоторый-"Он",
А другого просто звали Лазарь,
Он друзьями вечно окружен,
Пировал,в висон одет и важен.
Лазарь-нищий,спящий у ворот,
Не желал вина и явств несметных,
Крошки хлеба попадали в рот,
Богача объедки не котлетки.
Псы делили скромный сей приют,
Крошки от лепешек поедая,
Лазарь был наверно им и друг,
Раны,что болели,зализали.
Но недолог нищего был век,
Умер,унесен на ложе Авраама,
Ангелы несли и пели,человек,
Не нарушивший закона,не Адамов.
Умер и богач,похоронили,
Почести воздали,будто царь,
Траурные речи говорили,
Жертвы приносили на алтарь.
Но увы и ах.Очнулся в аде,
Пить хотел,распух его язык,
Взгляд наверх на ложе.Бога ради,
Авраам и Лазарь!Он поник.
Отче,Аврааме,Милосердствуй,
Лазарь рядом,ты его пошли,
Пусть он смочит в водах свои персты,
Капни мне,хоть капельку воды.
Авраам ответил не сурово,
-Чадо,на земле свое ты получил,
Был богат,на вид весьма здоровый,
Лазарь здесь.Он это заслужил.
Лазарь переводится"Бог в помощь",
Вечность чрез страданья приобрел,
Не роптал,терпение основа,
И на небо к радости восшел.
Обречен на муки,знать не сделал,
Не исполнил к милости закон,
Муки ада охватили тело?,
Безысходность,а мог сделать он?
Прочитано 6982 раза. Голосов 4. Средняя оценка: 4,5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
