Зрадників всі зневажають,
А Закон і Бог карає;
Та не всі ,звичайно,знають,
Що цей рід не вимирає.
Тільки вже не зрадник зветься,
А так просто «жертва моди».
Стрівши зрадника всміхнеться.
Ну,а дехто-дружбу водить.
Зрадить жінка чоловіку,
Наче подвиг цим звершила!
Він несе ганьбу велику -
“Лося роги почепила!”
Всі сміються,-Йде сохатий-.
Вже не гріх це,а потіха.
Робить глум з людей «рогатий»,
А в кінці наробить лиха.
Зараз зрада є інтрижка,
Щоб життя розвеселити.
«Ти герой,-кричать-братішка!»
Бо бабник несамовитий.
Брат з гріхом затіяв спілку;
Зрадив Богу,-в хміль влюбився,
Та не ріжуть в Церкві гілку,
Щоб не впав,та не розбився.
Полюбили сестри моду
Й неймовірне йде кохання,
Бо їм Бог не ту дав вроду;
От і йдуть проти Писання.
Обнажають своє тіло,
Що в братів серця пяніють,
А скажи,-НЕ твоє діло.
Хай себе тримать уміють.
Йде велика зрада Богу;
Слово Боже попирають;
Треба бити всім тривогу:
“Християн в полон згоняють.”
Правда,є й такі ще люди-
Муху до слона роздують
І залізуть скрізь і всюди;
Хто спіткнеться,-геть згидують.
Й ті бувають,що потіху
Зроблять з ревнощі в народі,
Хоч,звичайно,не до сміху
Є цей випадок в нагоду.
Два брати,діди старенькі,
Рік назад у США прибули;
При костюмах, щей гарненьких,
Вели мову.Люди чули:
“Ще не зрадив рідній мові,
Що навчила рідна мати?!”
Той спіткнувся на пів- слові:
“Став англійську я вивчати,
Бо куди не підем,всюди ,
Як глухо-німі стаємо,
З нас сміються діти,люди,
Та й живем від них окремо.”
“Я не зрадник,щоб вивчати,
Й що та мова допоможе?”
Форд гальмує біля хати,
То «ковбой»зустрів прохожих.
Виліз й йде до них з папером
Їхніх літ американець,
Їх назвав приємно «сером»
Й щось пита,в лист тиче палець.
Ті плечима лиш здвигали,
Буркотіли:”Нат спік інглиш”
Зрозумів,не ті попали.
Пожав руки з жалю їм лиш.
А коли пішов в машину,
Мовив той,що вчитись проти:
“Не поміг в лиху годину.
Вам англійський,поліглоти!”
Вячеслав Радион,
Everett, WA,USA
С Тобой Господь способно сердце
Земными днями дорожить,
Ведь Ты послал душе усердье
Хоть чем-то людям послужить... e-mail автора:radvyach@yahoo.com
Прочитано 7585 раз. Голосов 3. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Вiд грiха до псевдорозваг у свiдомостi пiвкроку. Цi зрадники у загальноприйнятому розумiннi - вiльнi, самостiйнi собистостi. Колорит! А насправдi - те, що пише про них автор у цьому вiршi...
Анджей Мадей. Анавим - Ольга Сакун Автор этих строк - польский священник и монах Анджей Мадей (Andrzej Madej), в настоящее время совершающий свое пастырское служение в Туркменистане, поэт, произведения которого публиковались в различных польских изданиях.
Центральный персонаж произведений Анджея Мадея - это Иисус Христос, который с любовью направляет священника в его пастырской заботе о людях и присутствует в каждом мгновении повседневной жизни верующих. Каждая строка пронизана мыслью о Господе - центре и главном критерии его жизни. Всем своим творчеством священник исполняет свою миссию: "Идите и проповедуйте..."
Поэт с любовью и симпатией обращается в своих словах к местным жителям, которые каждым днем своей незамысловатой жизни показывают, что Бог с ними и не оставляет страждущих.
"Анавим" на языке Библии означает "униженный", "скорбящий", но в Писании это слово не относится только к социальному и экономическому положению. Анавим - это воплощение богатства в бедности, блаженства нищих духом, именно они в первую очередь призваны стать наследниками Царства Божия. К ним и обращает автор свою любовь, находясь вдали от родины.
Стихотворения А. Мадея мелодичны, наверное, именно потому, что он не заключает их в стандартные рамки рифмы и размера.
Публикуется с разрешения автора.
